Беру Писання

Беру Писання й знов перед очима
Засмучена Голгофа повстає.
І хрест тяжкий, великий за плечима,
Й прибите тіло до хреста Твоє.

Хвилина кожна, мов година, довга.
Нестерпний біль, вкриває очі кров.
Скінчилась до хреста Твоя дорога.
Звершив усе, для чого в Світ прийшов.

Йшов по землі, зціляв людські хвороби,
Спасав людей знівечених гріхом.
Пройшов не легку Ти земну дорогу.
Закінчилась вона тяжким хрестом.

Остання пасха, заповіт для світу,
Хліб та вино - це Його тіло й кров,
Співаючий Христос із учнями Своїми...
В останню битву Він, за людство, йшов.

Співаючи... Він знав що буде далі.
І битва на молитві - дух, чи плоть?
Та після слів: "мене хай чаша цяя... "
Слова: " Твоя хай воля, Мій Господь... "

Як подали вино із гіркотою,
Щоб було легше, болі щоб не чуть,
Не пив, Він ніс людськії болі,
Щоб перемогу правдою здобуть.

Він ніс гріхи, людей єднав із небом.
Платив життям за кожного із нас.
В очах любов і біль за мене й тебе -
Чи всі повірять? Чи усіх Я спас?

Голгофо, крила смерті над тобою
Людське життя нівечили не раз.
Ти бачила, як Божий Син любов'ю
Смерть переміг й людей від смерті спас.

Не може розум мій Того вмістити.
Я - прах земний, в гріхах рожденна плоть.
Та, щоби я могла повіки жити,
За гріх мій, помирає Сам Господь.

Таку любов не можна зрозуміти:
Великий дар, цінніший всіх дарів.
Чим можу я за дар цей заплатити?
Лиш покаянням, визнанням гріхів.

Лише любов'ю за любов віддячить,
Лише віддать Йому своє життя.
Від Твого дотику, Господь мій, серце плаче.
Прийми уклін за вічне майбуття!

Беру ПисанняПоэзия

Беру Писання
Поэзия